В Україні площа сильно- та середньокислих ґрунтів становить близько 10 млн гектарів, які задля підвищення продуктивності потребують послідовного і регулярного розкислення шляхом внесення до 5 т/га вапнякових матеріалів. Норма внесення вапна зазвичай розраховується виходячи зі значень рН і текстури ґрунту, однак надзвичайно важливим фактором, що впливає на ефективність і безпечність процесу розкислення, є розмір частинок вапна.
Так само, як недостатнє внесення вапна призводить до недобору урожаю, перевапнування завдає великої шкоди навколишньому середовищу, агрохімічним властивостям ґрунтів та перевитратам на придбання меліорантів. Для тих, хто задіяний у процесах меліорації ґрунтів і збереження довкілля, пропонуємо статтю про необхідність враховувати гранулометричний склад вапнякових матеріалів та сучасні підходи до виконання аналізу з використанням методу лазерної дифракції.